Український філолог, історик, славіст, Срезневський Ізмаїл Іванович народився 13 червня 1812 року у Ярославлі. До Харкова потрапив вступивши на етико-політичне відділення філософського факультету Харківського університету.
Під час навчання був одним із організаторів літературного гуртка-поетів. Здобувши диплом, розпочав педагогічну практику при Харківському дворянському депутатському зібранні, невдовзі отримав посаду бібліотекаря.
У віці 30 років став першим професором-славістом в своїй alma matter, читаючи курси для студентів з історії та слов’янських мов. Саме Ізмаїл Срезневський став першим доктором слов’янської філології в Росії.
Переїхавши до Петербурга, обіймає посаду професора кафедри слов’янознавства Петербурзького університету, а з роками стає ординарним Петербурзької АН.
Його діяльність була зосереджена на розробці теоретичних засад слов’янської палеографії, вивченні мови та діалектів, роботі над історичними словниками.
Срезневський спеціалізувався більше на філології та мовознавстві, проте серед його праць є і літературні доробки: найвідоміші його оповідання “Майоре, майоре” та балада “Корній Овара”.
Помер Срезневський Ізмаїл Іванович у Петербурзі 21 лютого 1880 року у віці 67 років.
