видатні харків'яни

Гончар Олесь
прозаїк, публіцист, письменник

Біличенко Олександр, відомий за псевдонімом Олесь Гончар, був українським письменником, громадським діячем та літературним критиком. Саме за дівочим прізвищем матері хлопця записали до школи, а ім’ям Олесь кликали його вчителі, щоб розрізняти з іншим однокласником.

Студентські роки провів у Харківському університеті на філологічному факультеті, становлення його як автора відбулось в обласній комсомольській газеті міста Харків.

Творчість Олеся Гончара пов’язана із критикою тогочасної влади, зокрема скандальної популярності набув роман “Собор”. Твір вилучили з літературного процесу на тривалий час, проте саме така протидія влади роману “Собор” стала поштовхом до активізації дисидентського руху на Дніпропетровщині.  

Також у своїх творах автор не оминає воєнну тематику, адже він був добровольцем на фронт у складі студентського батальйону в червні 1941 року. Саме про цей період Гончар напише у романі “Людина і зброя”.

За життя став лауреатом премії імені Шевченка та отримав Ленінську премію, був співзасновником Українського фонду культури. Помер письменник 14 липня 1995 року, похований на Байковому кладовищі. В Києві встановлено пам’ятник Олесю Гончару, також на його честь названо вулиці в багатьох містах України, присвоєно ім’я школам, бібліотеками та університету в Дніпрі.

повернутися