Однією з найвизначніших постатей Харкова є громадський діяч Василь Назарович Каразін. Народився 10 лютого 1773 року у селі Кручик Харківської області.
Сім’я майбутнього вченого виходила зі шляхетного роду, який мав свій герб. Дитинство в родовому маєтку, де хлопчик навчався до 10 років, а після здобував освіту в приватних пансіонах Харкова та Кременчуга. Під час військової служби став активним слухачем у Горному корпусі і саме там зацікавився наукою.
В пошуках кращого життя, Каразін зі своєю новоспеченою 14-літньою вагітною дружиною, спробував втекти з Російської імперії без дозволу імператора. Спроба закінчилась невдачею, проте Василь Назарович написав листа Павлу I з поясненням своїх дій, а той натомість запропонував Каразіну посаду в державній скарбниці.
Зі зміною влади Каразін стрімко піднімається кар’єрними сходинками, в цей період він заснував університет у Харкові в 1805 році. Активно займався наукою, зокрема хімією та метеорологією. До речі, саме з ініціативи Каразіна було створено мережі метереологічних станцій. Проте своєю діяльністю
Василь Назарович доволі швидко забезпечив собі ворогів та отримав наказ про відставку і виїзд зі столиці. Незадовго після цих подій отримує заборону на проживання у столицях та в 1820-1821 роках ув’язнення в тюрмі-фортеці Шліссельбург за критичну оцінку суспільного устрою.
У віці 62 років 4 листопада 1842 року Василь Назарович помер у результаті хвороби, поховано його на Миколаївському цвинтарі. Йому встановлено пам’ятники у Кручику та Харкові, до встановлення останнього мав відношення не менш відомий харків’янин Олексій Бекетов. На його честь названо астероїд 6547 Василькаразін.