видатні харків'яни

Мечников Ілля
лауреат Нобелівської премії в області фізіології

Основоположник еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, Мечников Ілля Ілліч народився 15 травня 1845 року в селі Іванівка,  Харківської губернії. Родина науковця походить із знатного україно-молдавського роду.

      Середню освіту здобув у Харківській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю, а вищу – на фізико-математичному факультеті Харківського університету. З підліткового віку він цікавився наукою і вже у віці 18 років опублікував першу наукову статтю, що поширилася Німеччиною. Захистив магістерську дисертацію та невдовзі став доктором зоології у 1868 році.

      Завдяки його діяльності було відкрито та досліджено явище фагоцитозу і винайдено методи запобігання поширення інфекцій. Найгучніою подією у кар’єрі Мечникова було заснування в Одесі першої бактеріологічної станції в країні у співпраці із Миколою Гамалією. До еміграції у Францію його змусило критичне ставлення влади до патріотичної проукраїнської позиції науковця.

      Працюючи в Пастерівському інституті у Франції, Мечников вивчав поняття “геронтології”, тим самим ввівши нову науку.  Ілля Ілліч був удостоєний Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини. У 1886 році він ненадовго повернувся до Одеси для очолення Бактеріологічного інституту, проте мусив знов покинути Російську імперії у зв’язку з наріканнями про відсутність у нього медичної освіти.

      Мечников став почесним доктором Кембриджського університету, членом Французької та Петербурзької академій наук, основоположником російської школи епідеміологів, мікробіологів та імунологів та галузі експериментальної морфології.

      Помер Ілля Мечников у Парижі 15 липня 1916 року, переживши декілька інфарктів міокарда. Урна з його прахом зберігається в Пастерівському інституті.

повернутися