Корифей українського побутового театру, письменник та культурний діяч.
Михайло Петрович Старицький народився 14 листопада 1839 року в селі Кліщинці Полтавської губернії у сім’ї відставного ротмістра. У дитинстві Михайлові довелося втратити обох батьків і виховуватись у родині двоюрідного дядька Віталія Лисенка, який був батьком відомого композитора Миколи Лисенка.
Саме разом із Миколою Лисенко Старицький вступає до Харківського університету у 1858, проте невдовзі вони переїхали до Києва, де обидва перейшли на фізико-математичний факультет.
Серед києвських знайомих Михайла Петровича були Михайло Драгоманов, Петро Косач та Тадей Рильський. Товаришував майбутній драматург і з автором гімну України Павлом Чубинським.
У ранньому віці одружується з молодшою на 9 років сестрою троюрідного брата Миколи Лисенка Софією. Нвчання в Києві закінчував вже на правничому факультеті, а після отримання диплому зайнявся організацією “Товариства українських сценічних акторів” спільно з Лисенком. У тандемі вони записували народні пісні та лібрето до опер, зокрема до відомих “Різдвяна ніч” та “Тарас Бульба”. Їх перша вистава відбулась відбулась 17 грудня 1872 року.
Отримавши пропозицію очолити трупу Театр корифеїв, Михайло Старицький продав свій родовий маєток для забезпечення потреб трупи і саме його актори мали найкращі гонорари та декорації.
Діяльність Старицького поширювалася на переклад творів іноземних авторів, написання поезії та прози, а також він зробив великий внесок до розвитку української драматургії. Народне та національне визнання мають його драми “Ой, не ходи Грицю”, “Маруся Богуславка” та “Богдан Хмельницький”.
Останні роки він страждав на серцевий недуг, від якого і помер 27 квітня 1904 року. Похований митець на Київському Байковому кладовищі.
